***
Как не сравнить себя с другими… и не увидеть то, что ты,
Владея чувствами своими, сам не достиг ещё черты,
Что неизменно отмечаешь в других: – талантом, мастерством...
И ты… невольно возвышаешь… недостижимое умом.
Потом, задумаешься в горе: я ж не умею ничего...
Как дальше жить в таком разоре? Зачем так жить и для чего?
Но Время, словно тройка мчится! И ты опять сравнил себя,
Со всеми, кто не смог добиться, и кто «любимого» тебя
Не достигает ни уменьем, ни силой и ни мастерством!
И ты уж полон самомненьем: Я – все умею! Но потом,
Ты, наконец, постигнешь Время... и лишь тогда поймешь: Кто – Ты!
И для чего земное бремя, тебе дается до черты...
Прочитано 2938 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4.67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Судьба - лошадка . - Николай Зимин И чем дальше , тем хуже и злее .
И чем дальше , тем все холодней .
И чем дальше , дороже , роднее
Нам прошедшее жизни своей .
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.